Леся Українка "Лісова пісня"
Читаємо, слухаємо, дивимося!
click to edit
Теоретичний практикум
драматична поема
драма-феєрія
неоромантизм
"Лісова пісня" Лесі Українки і "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського
спільні образи:* Чугайстер, нявка, щезник, арідник*
неоромантична проблематика
людина і мистецтво
проблема добра і зла
людина і природа
проблема кохання
характерні риси: прагнення розірвати ідеал з дійсністю, уславлення індивідуальної й суспільної свободи, піднесення постаті визначного героя
один із жанрових різновидів драми, якому властивий фантастично-казковий сюжет, неймовірні перетворення; поряд з людьми героями виступають фантастичні істоти
невелика за розміром віршована п"єса, в якій поєднуються драматичне й ліричне розкриття теми, виклад матеріалу відзначається лаконізмом, відсутні широкий фон подій і зовнішня інтрига, а вся увага зосереджена на розкритті ідейного конфлікту між основними противниками в момент його найбільшого загострення
Ідейно-художній зміст
Тема: оспівування духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного.
Ідея: утвердження краси вільного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного, як сама природа, життя.
Соціально-психологічний конфлікт: протистояння духовно-піднесеного й матеріально-приземленого в душі, боротьба людини в людині; мрія і дійсність, невідповідність реальності поетичній мрії героя.
click to edit
З історії створення
"Писала я її недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але і після неї я була хвора і досить довго приходила до пам"яті" (Лист до сестри Ольги); "Сього літа, згадавши волинські ліси, написала драму-феєрію на честь їм, і вона дала мені багато радощів" (Лист до А.Кримського)
Композиція: пролог і 3 дії
Весна (початок кохання); літо (розквіт кохання); осінь (згасання кохання); зима (кохання завмирає).
Особливість: ремарки є поезією в прозі; дослідники визначають ремарки "Лісової пісні" кращими пейзажами в українській літературі.
Персонажі
Люди
Міфологічні істоти
Килина
дядько Лев
Лукаш
мати Лукаша
Той, що греблі рве
Той, що в скалі сидить
Мавка
Перелесник
Русалка Польова
Русалка Водяна
Лісовик
Потерчата
Вовкулака
Водяник
Злидні
Доля
Марище
Конфлікт розвивається через взаємодію реальних і казкових образів, своєрідне переплетення життя природи з життям людини.
Природа у творі
У п"єсі природа постає джерелом творчості й натхнення. Тільки гармонія людини і природи - умова існування світу, його рівноваги.
Символічні образи:
спів сопілки - узагальнений символ мистецтва; це образ краси, душі, кохання;
зірка - символ вічного кохання;
Лукаш - уособлює дві грані душі людини: духовну й матеріальну;
столітній дуб - символ єдності людини і природи;
Доля - символ щастя, до якого прагне людина; у п"єсі Доля - це Лукашева совість, яка осуджує його;
Мавка - символ людської мрії, поезії, краси;
дядько Лев - уособлення мудрості, розумного ставлення до природи;
Той, що в скалі сидить або Марище - це символ ворожих сил, які вбивають мрії людей про волю; це "твердиня тьми";
природа - символ вічності;
Злидні - символ людської бідності;
перетворення Лукаша у вовкулаку - це народний погляд на людину: хто зрікся духовного життя, згасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною